Ласкаво прошу на мій блог

   Давайте знайомитись! Мене звати  Мозгова Лариса Михайлівна. 

Я вчитель англійської мови та заступник директора з навчально-виховної роботи Благовіщенської ЗОШ I-III ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району.  Рада вітати Вас на сторінках мого блогу. Маю надію, що кожен,  хто завітає - знайде для себе щось корисне: матеріали з викладання англійської мови в школі, організації навчально-виховної та методичної роботи, з підготовки учнів до інтелектуальних змагань, до участі у проектній діяльності,  тощо.

Буду щиро  рада конструктивним відгукам аби зробити свій блог кращим!

                              Welcome to my website

Let's get acquainted! My name is Larisa Mozgova. I'm an English teacher and a vice-principal at school of Blagovishchenka, Ukraine. It's a real pleasure of mine to meet you at my personal website. I hope that everybody will find here something interesting and useful to use in teaching English at school, to organise and improve the school administration, to prepare pupils for intellectual contests, to facilitate scientific, experimental and project work. 

 I'll do my best to make the website better!

                        Моя педагогічна філософія

     Як швидко летить час! Здавалося б, ще недавно я провела свій перший урок, і ось уже більше 20 років працюю вчителем англійської мови. Кудись поділася самовпевненість, а натомість з'явилося почуття величезної відповідальності. Відповідальності не лише за знання учнів, а й за їх світогляд та світосприйняття, які закладаємо протягом шкільного навчання їм ми, вчителі. 

Відповідальності за те, аби в сучасних юнаків  слово «вчитель» асоціювалося не з людьми, які просто «відчитали» урок, а з тими, які ні на кого не схожі, – мудрими і порядними. Учитель – це той, з яким завжди цікаво, той, який багато знає, той, який невпинно дарує частинку своєї душі дітям. Навіть тоді, коли продзвенів дзвінок і позаду залишаються «шкільна парта і шкільний поріг», посіяне вчителем добре слово щедро проростає в серцях вдячних учнів.

      Непросто бути хорошим вчителем…

  Щоразу, коли лунає дзвінок на перерву, мимоволі задаюся питаннями: про що думали учні, слухаючи мене? Які думки заронила в них, які почуття зуміла в них пробудити? А може, вони тільки робили вигляд, що слухають, а  насправді переймалися тим, чого немає на уроці, а є в їхньому житті?.. Інколи питань більше, ніж відповідей.

     За роки праці зрозуміла, що досить часто підняті руки ні про що не говорять. Буває й так, що жодної піднятої руки, і в цей момент, коли не спрацьовують педагогічні методики, поглянеш в очі думаючої дитини і розумієш: робота йде! Мені подобається, коли очі дітей світяться особливим натхненним світлом, але як багато слід зробити вчителю, щоб те світло засяяло. Як багато слід зробити, щоб діти не були байдужими до англійської мови, щоб вчилися не «з-під палки», не тому, що «це треба на ЗНО», а тому, що це треба для їх духовної культури. Як багато слід зробити, щоб «достукатися» до душі учня, спонукати його думати, розуміти предмет, і не просто розуміти, а й полюбити!

   І тепер, коли я йду на урок, то розумію, що моя робота ВЧИТЕЛЯ – це своєрідний світ, у якому ти постаєш не просто як людина, що навчає, а як Путівник у країну Думки, Творчості, Людяності.